Термін «упаковка» має два основних значення. Перше — це матеріали, вироби або пристрої, що використовуються для збереження товарів і сировини, їх транспортування та зберігання. Тобто це те, з чого створюється тара або що само виконує її функцію. Друге значення — це процес (сукупність дій), спрямований на підготовку продукції до зберігання й транспортування, забезпечуючи її захист шляхом розміщення в упаковці.
У цій статті ми зосередимося на першому значенні — на гнучкій упаковці. Зокрема, розглянемо її окремі види, а не гнучку упаковку в цілому (особливості гнучкої упаковки та її відмінності від жорсткої будуть описані в окремому матеріалі).
Що таке гнучка упаковка?
Це пластичний матеріал, з якого створюється тара будь-якої форми чи розміру. Вона легко адаптується до зовнішнього впливу — стискається чи розширюється — без втрати своїх захисних властивостей. Упаковка, виготовлена з такого матеріалу, також вважається гнучкою.
Гнучку упаковку поділяють на два основних типи: обгортка і пакет (мішок).
Обгортка — це матеріал без зафіксованої форми, яким просто обгортають продукт, утримуючи його за допомогою скрутки, кліпси, затискача тощо.
Пакет (мішок) — це упаковка, якій задана певна форма: або заздалегідь, або безпосередньо під час пакування.
Основними матеріалами для виготовлення таких пакетів є полімерні плівки та комбіновані багатошарові матеріали (наприклад, ламінована фольга або папір). Вони дозволяють формувати упаковку як наперед, так і під час фасування. Найпоширенішими формами (типами) таких пакетів є:
Пакет «подушка» (pillow bag)
Це об’ємний тришовний полімерний або комбінований пакет із одним поздовжнім (заднім) і двома поперечними (верхнім та нижнім) швами. Має пропорційне співвідношення довжини і ширини або незначне переважання довжини (не більше ніж удвічі). Найпоширеніший тип для середніх доз продукції — від 20 до 5000 г/мл (усе, що більше, вважається мішком).
Перший патент на обладнання для виробництва такого пакета отримав нью-йоркський інженер Вальтер Зойер у 1936 році. Тоді для упаковки використовувався лакований целофан.
Стоячий пакет (standing bag)
Це вдосконалений варіант пакета «подушка» з додатковими поздовжніми заглибленнями з обох боків. Завдяки ним після заповнення пакета продуктом він набуває прямокутної форми, а його дно стає плоским. Це дозволяє пакету зберігати вертикальне положення при розміщенні на поверхні.
При формуванні пакета поперечні шви запаюються зі складками (фальцями), які при заповненні залишаються всередині пакета, формуючи плоске дно.
Стабіло бег (stabilo bag)
Це різновид стоячого пакета, що відрізняється пропаяними поздовжніми кутами, які стають ребрами жорсткості. Такі пакети краще тримають форму. У деяких випадках кути не запаюють, а лише прокочують, утворюючи жорстку складку, однак цей варіант використовують рідше й лише на жорстких матеріалах.
Стік (stick-pack)
Це порційна упаковка у формі вузької трубочки. Має один поздовжній і два поперечні шви. На відміну від «подушки», стік набагато вужчий (10–20 мм у діаметрі) і значно довший (у 5–10 разів більше діаметра). Призначений для одноразової дози продукту.
Існує версія, що стик винайшов Бенджамін Айзенштадт — підприємець із Нью-Йорка, син емігрантів з Росії. Першим продуктом, який він у ньому запакував, був цукор. Ідея була проста: зламати стік пальцями і висипати вміст прямо в чашку, залишивши чистий фантик у руці.
Саше (sachet)
Саше — це плоский полімерний або комбінований пакет прямокутної чи квадратної форми, із трьома або чотирма швами по периметру. Якщо шов тільки з трьох боків — четверта сторона є згином упаковочного матеріалу. Назва походить з французького слова «sachet», що означає «мішечок».
Точна історія його створення невідома, але вже в середині 1950-х років існували як саше, так і обладнання для їх виготовлення, що випускалось різними компаніями.